Чайна плитка "Нарциса зі столітніх кущів"

Чай збирають у горах Уї з давніх-давен. Місцевий сорт "Залізний архат" був відомий ще 1700 років тому. А "Великий червоний халат" (Да Хун Пао) з'явився близько 360 років тому. Це місце вважається батьківщиною напівферментованого чаю улуну.

Секрети обробки та традиції обсмажування його спершу проникли на південь Фуцзяні, а потім у Ґуандун та на Тайвань.
Спочатку всі улуни з Уї здаються на одне обличчя, але насправді вони дуже різні! Листя збирають з різних кущів, по-різному обсмажують, в результаті виходять чаї, відмінні на вигляд, запах, аромат. Уїшаньський чай збирають тільки навесні, у травні, коли листя повне корисних речовин і ефірних олій, стало великим і пружним. Чай зі скель можна витримувати. У Китаї навіть стверджують, що так само, як і пуер, згодом він стає глибшим, гармонійнішим і ароматнішим. Обсмаження (або точніше – запікання) чаю займає кілька тижнів, а то й місяців, і є головним етапом обробки. Від майстерності технолога залежить якість чаю: чи вийде він ароматним, смачним чи прісним та неживим. Кожен сорт має свій оптимальний смак. А нюанси обсмажування – найсуворіший секрет майстра.

Чай чудово розкривається в їсинських чайниках, але непоганий і при заварюванні в простий порцеляновій гайвані. Першу заварку зливають, тому що вона несмачна і не насичена, сповнена чайного пилу, що спотворює смак напою. Пригощають гостей, починаючи зі другої чаши. До уїшних улунів немає вимоги, щоб вони заварювалися довго. 5-7 заварок вважаються нормою. Зазвичай заварюють швидкими проливами, заливаючи 7 грам чаю водою 100°С.