Шен пуер "Цегла 1980-х років з ароматом витримки"

Температура води для шен пуера завжди близько 100 °С. Так як чай з часом змінюється, існують правила для різних його вікових груп. У перший рік після виготовлення пуер заварюють у керамічній гайвані. Навіть знімаючи кришку між проливами, щоб лист охолодився, не зіпрів і не змінив свій смак на гірший бік. Молодий чай (приблизно до 5-7 років витримки) також рекомендують заварювати у гайвані. Чай, який можна назвати "дозрілим", вже варто заварювати в їсинському чайнику. Варити шен пуер можна після 7 років витримки. Так вважають у Юньнані, такої версії дотримуються під час навчання чайних майстрів у Китаї.

Заварювання пуерів та чорного чаю в чайнику

Вперше про незвичайний місцевий чай дізналося військо легендарного воєначальника Кун Міна (Друге ім'я – Чжуґе Лян). А сталося це в період Троєцарства, приблизно 200 року н. е. За легендою, загін Кун Міна вразила невідома хвороба. Воїни вмирали один за одним, інші ж були настільки знесилені, що не могли протистояти ворогові. Один місцевий житель приніс у загін дивний напій, зварений із листя місцевих дерев. Воїни, випивши напій, стали почуватися краще, а через якийсь час і зовсім вилікувалися. Кун Мін, вражений дивом, покликав до себе рятівника, щоб дізнатися про назву напою. Як неважко здогадатися, це був чай із древніх дерев. Великий полководець наказав своїм солдатам взяти насіння цього дерева, розсадити по всіх найближчих горах і навчити мешканців доглядати чай і пити його. Шість Великих Чайних Гір в Юньнані – це місця, де посадили чай солдати Кун Міна. Хоча в усьому світі Чжуґе Лян відомий як полководець, на батьківщині пуера його вшановують як прабатька чайної справи провінції та чайного святого.

Що відбувалося всі ці роки із чаєм пуер – маловідомо. В основному він так і залишився популярним серед місцевого населення і престижним серед місцевої знаті. У 1725 відбулася подія, що змінила долю чаю і всього регіону. В ті часи при дворі влаштовувалися чайні змагання, де будь-який торговець міг похвалитися своїм чаєм. А якщо вже чай сподобається імператору, то він міг здобути найвище визнання і стати «податним». І ось торговець із Ї У на ім'я Че Шунь Лай вирушив до столиці показати свій чай. Легенда свідчить, що коли імператор скуштував чай, то здивувався його неймовірним смаком. Він спитав у Че Шунь Лайя, як називається цей чудовий чай. Але торговець не знав назви, то був просто чай. І він так і відповів, що це чай із Пуера – так називався центральний район тієї області. Китайською це так і звучить: Пу Ер Ча. З того часу ця назва міцно закріпилася за місцевим чаєм.